Найпоширеніші помилки українців в англійській

В українській артиклів немає, тому їх легко пропустити. Злічуваний іменник в однині зазвичай не стоїть сам: потрібне «a/an», «the» чи «my».

Українською «Вона вчителька» — без артикля й без дієслова. Англійською професія в однині після «be» зазвичай потребує «a/an».

Боячись пропустити артикль, ставлять зайве «the». Про явище загалом («життя», «любов», «музика») артикль не потрібен; «the» вказує на щось конкретне.

Боячись пропустити артикль, ставлять зайвий. Назви видів спорту й ігор, а також прийоми їжі (have lunch) зазвичай уживаються без артикля.

Зайве «the» — це надмірна обережність. Назви міст і більшості країн уживаються без артикля; винятки — «the USA», «the Netherlands».

«I am» запам'ятовують як просто «я» або плутають із Present Continuous. У Present Simple «am/is/are» перед основним дієсловом не ставлять.

Англійське дієслово майже не змінюється за особами, тож єдине «-s» для he/she/it легко забути. У Present Simple воно обов'язкове.

Українською «живу тут з 2020 року» — теперішній час. Англійською про стан, що почався в минулому й триває досі, кажуть у Present Perfect.

«Скільки ти вже вчиш англійську?» — теперішній час, але в англійській тривалість до теперішнього моменту передає Present Perfect Continuous.

Вивчивши Present Continuous для «зараз», його ставлять і до «знаю». Дієслова стану («know», «want», «like») зазвичай не мають тривалої форми.

В українській один теперішній час. Англійською про те, що відбувається просто зараз, кажуть у Present Continuous.

В українській один минулий час, тож межу між Present Perfect і Past Simple легко не помітити. З «yesterday», «in 2019» потрібен Past Simple.

Українською «Де ти живеш?» — без жодного допоміжного слова. Англійською питання в Present Simple потребує «do/does» перед підметом.

Калька з «Що означає це слово?». Тут підмет — «this word», тож перед ним ставлять допоміжне «does», а «mean» — після.

Порядок слів скопійовано з «Чому ти не подзвонив?». У питанні допоміжне дієслово стоїть перед підметом.

Українське «не» однакове для всіх осіб. Англійською з he/she/it потрібне «doesn't», а «don't» — лише з I/you/we/they.

Українське «не» просто ставимо перед дієсловом. Англійською «not» з повнозначним дієсловом потребує допоміжного «do/does/did».

Українською «нічого не знаю» — нормальне подвійне заперечення. У стандартній англійській заперечення в реченні одне: «don't… anything» або «know nothing».

Українською відповідаємо «Так, подобається», повторюючи дієслово. Англійською в короткій відповіді повторюють допоміжне дієслово.

Дослівний переклад «залежить від». Англійською «depend» поєднується з «on» (формально — «upon»), а не з «from».

«Слухати» керує додатком без прийменника, а «listen» завжди потребує «to» перед тим, кого чи що слухають.

Українською «чекати автобуса» — без прийменника. Англійською «wait» потребує «for» перед тим, на кого чи що чекають.

Калька з «у понеділок». З днями тижня й датами англійською вживають «on», а «in» — з місяцями та роками.

Українською кажемо «на фото», але англійською зображене перебуває «in the photo / in the picture».

Калька з «сильна в математиці». Про вміння англійською кажуть «good at», «bad at».

«Приїхати до Києва» підказує «to», але «arrive» поєднується з «in» (місто, країна) або «at» (вокзал, аеропорт).

Українські «дані», «відомості» — у множині, тож додають «-s». Англійське «information» незлічуване; одна новина чи факт — «a piece of information».

«Порада — поради» злічуване, а «advice» — ні. Одну пораду називають «a piece of advice».

«Люди» — множина й українською, але форма без «-s» вводить в оману. У значенні «люди» дієслово після «people» — у множині.

«Гроші» в українській — множина, а англійське «money» незлічуване, тож поєднується з дієсловом в однині.

В українській «стіл» чоловічого роду, тож хочеться сказати «he». Англійською про предмети й тварин загалом кажуть «it».

Калька з «почуваюся» з його «-ся». Англійське «feel» про самопочуття вживається без зворотного займенника.

Дослівно з «зробити фото». Англійською фотографують з дієсловом «take»: «take a photo», «take a picture».

«Agree» — дієслово («погоджуюся»), а не прикметник на зразок «згоден», тож «am» перед ним зайве.

«Сказати мені» дослівно дає «say me». «Say» не приєднує особу без «to», тому з адресатом кажуть «tell me».

«Поясни мені» — давальний відмінок без прийменника. Англійською після «explain» адресата вводять через «to»: «explain something to someone».

Під впливом «мені 20 років» обривають фразу. Англійською кажуть або просто «I'm 20», або повністю «20 years old».

Калька з «хочу, щоб ти…». Після «want» підрядне з «that» не вживається — потрібна конструкція «want someone to do».

За аналогією з «have to», «want to» додають «to» й після «must». Після модальних дієслів (must, can, should) інфінітив — без «to».

Українською «якщо піде дощ» — майбутній час. В англійській після «if» про майбутнє зазвичай вживають Present Simple.

«Коли приїду» — майбутній час, але в англійській після «when», «as soon as», «before» про майбутнє вживають теперішній.

Українська частка «б» є в обох частинах («якби… я б…»). Англійською «would» зазвичай лише в головній частині, а після «if» — Past Simple.

Українська зберігає час прямої мови («сказала, що подзвонить»). Англійською після минулого «said» зазвичай зсувають час: «will» → «would».

Українське непряме питання зберігає порядок слів прямого. Англійською — порядок як у ствердженні, без «do», а час зазвичай зсувається.

«Шкода, що не можу…» — теперішній час. Після «I wish» про теперішнє вживають минулу форму: «could», «had», «were».

Калька з «дуже люблю». «Very» не ставлять перед дієсловом: кажуть «really like» або «like… very much».

Український порядок слів вільний, а англійською між дієсловом і додатком прислівник зазвичай не ставлять: «very much» — у кінці.

В українській «завжди» може стояти будь-де. Англійською прислівники частотності зазвичай стоять перед основним дієсловом.

Після «Can you tell me…», «I don't know…» питання стає частиною речення, тому порядок слів прямий: підмет, потім дієслово.

Українське «Сьогодні холодно» обходиться без підмета. В англійському реченні підмет обов'язковий, тож ставлять формальне «it».